Внимание! В меню нашего интернет-портала появилась опция «Сетевизор». Если вы нажмете на эту кнопку, сможете смотреть в режиме онлайн программы четырех телеканалов – «NewsOne», «112-ый», «24», «ZIK». Не упускайте эту возможность!


 

Круговая порука?

Круговая порука?

Мне уже доводилось писать о том, что все происходящее вокруг Нижнеднестровского национального природного парка имеет самое непосредственное отношение не столько к   «науке о взаимодействиях живых организмов и их сообществ между собой и с окружающей средой», сколько к тому, что мы с полным правом можем назвать экологией человеческих душ. Ведь вся история парка последних лет усилиями бесчестной, коррумпированной публики была сведена к изгнанию с должности директора этой уникальной природоохранной организации человека, для которого низовье Днестра стало идентичным понятиям отчего дома, родины, в буквальном смысле слова -- олицетворением любимой Украины.

По этому поводу уже говорено-переговорено, и даже я, со всей своей настырностью, вряд стал бы возвращаться к старой и, казалось, почти бесперспективной теме, если бы не внезапный и совершенно непредсказуемый поворот сюжета. Дело в том, что человек, о котором я говорю, недавний директор парка, биолог Николай Роженко, освобожденный от занимаемой должности в связи с истечением срока контракта, естественно, решил наравне с другими претендентами пройти положенный конкурс и, если повезет, вернуться на свое законное место. Почему законное? Да потому что нет, пожалуй, больше никого, кто знал бы Днестр, чувствовал бы характер и потребности реки, особенности ее флоры и фауны; защищал бы ее от посягательств браконьерской  своры так, как это делал он, не считаясь ни с тяготами  походной жизни, ни с капризами здоровья, ни с давлением местного чиновничества, которого хлебом не корми, только дай позверствовать на райской здешней природе в период запрета на охоту и рыбную ловлю, во время, скажем, нереста или зимней спячки рыбы.

Так вот, хотите  верьте, хотите нет, -- кандидат биологических наук Н. Роженко конкурса не прошел. Я полагаю, это никак не было связано с уровнем его осведомленности в сложных материях охраны и сбережения уникального объекта природы. Просто кто-то из браконьеров, которым он в свое время наступил на мозоль, подсуетился, организовал несколько звонков по восходящей, и Минприроды, о самостоятельности и благородстве целей которого могут в наших условиях рассуждать только наивный дурачок или клинический идиот, учитывая абсолютную беспомощность конкурентов Н. Роженко, предпочло сорвать конкурс, объявить о том, что на сей раз решение принято быть не может. Сейчас не упомню – наверное, они свой трюк чем-то объяснили, но это не имеет никакого значения. Потому что, поволынив еще некоторое время, Киев усадил на место, по праву принадлежащее Н.Роженко, сделавшему для парка неизмеримо больше, чем все директора до него, некоего безграмотного пройдоху Шпинова, не имеющего ни малейшего представления о специфике работы в парке, но рекомендованного местным вороватым истеблишментом. Шпинов подкрепил свою позицию тем, что пригласил к себе на роль зама еще более одичалого «специалиста» в области распила бюджетных средств, и они вдвоем начали безропотно, да что там, -- с наслаждением, выполнять все «забаганки» чиновных браконьеров.

Сколько Н. Роженко ни взывал к здравому смыслу высоких покровителей этого жулья, сколько ни писал во все инстанции, включая, разумеется, и слепоглухонемое министерство, добиться ему ничего не удалось. И даже когда против Шпинова с его замом было возбуждено уголовное преследование, когда первый ударился в бега, а второй сел под арест, в злокозненном всеукраинском ведомстве не посыпали голову пеплом, не попросили прощения у подло подвергнувшегося гонениям ученого, не предложили ему возвратиться на реку и попытаться залечить нанесенные ей за время его вынужденного отсутствия раны, а вновь командировали на должность и.о. директора какого-то варяга.

Вот тут-то у Н. Роженко и лопнуло терпение. И он, обычно сдержанный и немногословный, как подлинный аристократ духа (а вы думаете, зря река, живое существо, так благосклонна к этому человеку и так ему покорна!), взорвался и выложил в социальные сети письмо, с которым я вас сейчас и познакомлю.

Як на посаду совість міняють, або ще раз про конкурс Мінприроди

Відлуння так званого конкурсу на директорів національних парків та заповідників, що у підпорядкуванні Мінприроди, з кожним днем все тихіше. Здавалося, все обговорено і все зрозуміло. Громадськість взяла активну участь у його проведені, і тому в Мінприроди не змогли призначити тих, кого хотіли. У відповідь на це Мінприроди просто зробило вигляд, що конкурсів нібито і не було і використало випробуваний надійний трюк — призначило у окремих установах ПЗФ «виконуючих обов’язки».

І ось нещодавно на своїй сторінці у мережі Facebook Євген Дикий нарешті «пролив світло на правду».

https://www.facebook.com/evgen.dykyj/posts/10155763887868808

https://www.facebook.com/evgen.dykyj/posts/10155765505763808

На його думку, це не Мінприроди принизило учасників конкурсу, це просто були «учасники з низьким рівнем компетентності». Те, що більшість з них була з дипломами кандидатів наук — то дрібнички у порівнянні з тим, що потрібно було відпрацьовувати хоч якось посаду керівника однієї з таких установ Мінприроди. Згодом дісталося і громадським організаціям. Це, за версією п. Дикого, вони просовують таким чином свого кандидата. Вдуматись тільки – «громадскість просовує свого кандидата». На мою думку, громадськість просто зобов’язана просовувати «свого», а ще більше — зобов’язана не допустити явних злодіїв. Так-так, п. Євгене, не чиновники мають просовувати один-одного, як це зробили Ви. Це точно вчорашній день. А громадськість, яка не має ніякого зиску керуватися будь-чим, крім здорового глузду.

Та враховуючи те, що більшість так званих аргументів п. Дикого носять явно принизливий для учасників конкурсу характер, я, один із них, вирішив на своїй сторінці дещо у нього уточнити.

Так от.

Пане Євгене!

Я саме той, який не ховався від некомфортних умов, а відгукнувся на заклик Міністра екології та природних ресурсів України п. Семерака проявити активну громадянську позицію і взяти участь у конкурсі на посаду директора Нижньодністровського НПП, разом з іншим колегами. До речі, я не знаю іншого випадку, коли би серед 4-х претендентів на посаду директора парку чи заповідника було 3 (три!) кандидати наук. Ви усіх їх назвали явно некомпетентними.

Екологічний світ дійсно, як Ви висловилися, дуже тісний, і я мав змогу ознайомитися з купою матеріалів з цього приводу. У мене немає можливості відповісти Вам на Вашій сторінці, тому пишу на широкий загал, сподіваючись на те, що Ви це також прочитаєте.

Дізнався від колег про те, що Ви взяли на себе сміливість вирішити проблеми Нижньодністровського НПП та надати оцінку проведеному «конкурсу» Мінприроди. І ще -- оцінити рівень фаховості його учасників, чи, як Ви висловилися, — «рівень компетентності». Зізнаюся, що до цього часу я думав, що рівень компетентності науковців визначає у нашій державі ДАК. Тепер вже думаю, чи не мушу принести Вам свій диплом на погодження.

Не беруся взагалі оцінювати Ваші можливості, повноваження і здібності у визначенні рівня фаховості інших, тим паче поза Вашим фахом (Ви ж керівник протичумного інституту і центру екології моря, а не заповідних територій). Кожна людина має право на власне бачення тої чи іншої ситуації. Та все ж мені дуже кортить у Вас дещо уточнити. Щоби врахувати у майбутньому.

Перше:

Як розуміти фразу: «…рівень Роженка явно не найслабший»? Це у порівнянні з тими, хто такого рівня взагалі не має? Чи у порівнянні з ким? Може, з рівнем Вашої компетенції у динаміці зоонозів в Україні, чим Ви мали би перейматися більше, ніж станом справ у заповідній галузі?

Друге:

Що Ви називаєте «рівнем у межах старого бачення»?

Те, що коли Облрада виключила понад 150 га найцінніших в природоохоронному значенні територій дельти Дністра зі складу ПЗФ, а я пішов до прокуратури з клопотанням написати позов до суду, взяв участь у всіх засіданнях і добився скасування ганебного рішення? Як у цій ситуації діють представники з новим рівнем бачення? Підкажіть, будь ласка. Ви ж напевно знаєте.

Чи те, що коли ділки хотіли вивести з території Парку понад 200 га берегових смуг, звісно з метою подальшого продажу, я, як головний природознавець Парку знову звернувся до прокуратури і протягом ночі кордони Парку були відновлені? Так, на другий день мене викликали до Мінприроди «похвалити за принциповість», натякнули на несучасний (може старий?) рівень бачення та про всяк випадок нагадали, що Мінприроди ще не погодило мою кандидатуру на посаду заступника директора. Це старе бачення?

Чи те, коли почалася сезонна масова міграція риб у Глибокому Турунчуку, і я як директор не тільки видав наказ про повну заборону знаходження там людей (goo.gl/d6mR3h), а й організував його виконання? Чи, може, Ви дійсно думаєте, що у мене настільки старе бачення, що не дозволило мені побачити, скільки на цьому можна було декому заробити і хто того прагнув? Та проблема тих, хто мене переконував подивитися на це по-новому, була у тім, що не за грішми я прийшов працювати до Парку.

А, може, те, що коли у мене була можливість, то я забезпечив ефективну охорону Парку у місцях нересту та зимівлі і зробив це попри шалений тиск з боку влади? Бо так кортіло їм продати останні зграї маточного поголів’я риб. Так, браконьєрів я не поборов, але їх вплив на природу Дністра мінімізував, і при тому суттєво. Після мого звільнення прийшла команда 30+, всіх зібрала до купи і направила фінансові потічки до владних кабінетів. Так це, по-вашому, «нове бачення»?

Взагалі я не можу второпати, як це Ви поділили людей на 60+ та інших? Розтлумачте, будь ласка. Я завжди знав, що мають бути чіткі критерії до тієї чи іншої посади, і людина має їм відповідати. Незалежно від віку. Чи, може, Ви думаєте, що Вам ніколи не буде 60+? Чи в 60 фахівці не набувають, а втрачають свій досвід?

Я глибоко шаную наукові здобутки нового очільника Нижньодністровського парку і зичу йому успіхів у практичному їх використанні на теренах Нижнього Дністра. Разом з тим на власному досвіді знаю, скільки потрібно часу, щоби бодай географію Нижнього Дністра опанувати. Адже без цього не можна працювати взагалі. Чому ж тоді нехтувати людьми, які цей багаторічний шлях вже пройшли і мають бажання використати досвід на користь справі? Не через 5-10 років, а сьогодні. Чи не здається Вам, що період «мы старый мир разрушим» у нашій історії вже був.

Вся Україна бачила, як Мінприроди цинічно провело «конкурс», в результаті якого були призначені представники «нового бачення». Всі, хто розуміється на справі, чітко усвідомили, куди веде кадрова політика окремих чільників Мінприроди і які цілі переслідуються при призначенні керівників установ ПЗФ. Виходячи з думок, які Ви оприлюднили, стає зрозумілим, що Ви підтримуєте таку підкилимну кадрову політику. Більше того, берете у цьому участь. Адже цілком зрозуміло, що дискусія ведеться спільнотою у мережі Facebook не навколо персони очільника Нижньодністровського НПП, а навколо того, у який спосіб це було зроблено. То це і є Ваше «нове бачення» розвитку установ ПЗФ? Конкурси валити, а натомість призначати своїх людей «з новим баченням». Я особисто звертався до пана міністра з проханням ознайомити мене з результатами проведеного конкурсу. Як учасник того конкурсу, просив повідомити про підсумки, ну хоча б так: «Ви набрали 1 бал, а потрібно було 2, тому не проходите». Ви думаєте, я отримав відповідь на це питання? Ні.

У Мінприроди не знайшлося людей, які оцінили би рівень трьох кандидатів наук як явно недостатній. Було все, що хочете. Спочатку обман стосовно обговорень з громадськістю. Потім повне мовчання та вердикт – переможця не визначено! Для призначення потрібних людей Мінприроди запровадило інститут «виконуючих обов’язки», які зрештою працюють довше, ніж мали би працювати.

Так от, мені прикро не за те, що Ви мій рівень фаховості оцінили як «явно невисокий» (не мені про це судити), а прикро за те, що Ви таку ганебну кадрову політику Мінприроди намагаєтеся виправдати і сприяєте їй своїми висуваннями позаконкурсних людей.

Добавьте новый комментарий