Внимание! В меню нашего интернет-портала появилась опция «Сетевизор». Если вы нажмете на эту кнопку, сможете смотреть в режиме онлайн программы четырех телеканалов – «NewsOne», «112-ый», «24», «ZIK». Не упускайте эту возможность!


 

Нужно действовать в интересах Днестра

Нужно действовать в интересах Днестра

Минэкологии и природных ресурсов не продлило (не без участия местных статусных браконьеров-лоббистов) контракта с Николаем Роженко, директором Нижнеднестровского национального природного парка, в связи с чем на его месте временно (а ведь нет ничего более постоянного!) оказался профнепригодный человек, со всеми вытекающими из этого поворота сюжета последствиями.

Роженко, разумеется, принял участие в конкурсе на замещение своей же должности. Однако по результатам тестирования претендентов на роль директора парка конкурс был объявлен несостоявшимся. Не хочу возвращать вас в не такое уж далекое прошлое, лишь напомню о том, что упомянутое состязание очень скоро приобрело карикатурный характер – в связи с чудовищной экологической безграмотностью и общей невежественностью бесстыдников, которых кто-то уговорил ступить на эту позорную стезю.  Итак, отважных граждан, которые путали божий дар с яичницей, к работе в парке, к счастью, не допустили. Но и Николая Роженко, который весь последний год делал это грамотно и с немалым успехом, – тоже.

Удивляться тут нечему. Всякая природная сокровищница, – а Нижнеднестровский национальный парк несомненно относится к  числу таковых, – для министерских пройдох (с переменой власти все тут осталось прежним) является скрытой формой мздоимства, ибо используется для шабашей высоких «посадових осіб», которых хлебом не корми, дай отвести душу в доблестной мужской забаве – побраконьерствовать всласть,  то есть пострелять зверье в период гона, рыбку поглушить в сладкое время нереста… Да мало ли каким образом  можно поддержать сомнительное утверждение, что человек, на самом деле, есть венец природы, – терновый, так сказать. Кроме того, издевательство над последней, осуществляемое в особо крупных, товарных масштабах, помимо благодарности со стороны начальства, приносит и неплохую прибыль в денежном выражении. Тонны рыбы с икоркой в брюхе это вам не хухры-мухры!

Как вы понимаете, в такой ситуации какой-то Роженко с его целомудренным отношением к реке, плавням, их беззащитным обитателям, что заноза, извините, в гладкой заднице, – абсолютно неуместен. И тем более, что этот въедливый тип уже не первый год  успешно держит оборону против уверенных наездов наиболее популярного среди газетчиков, блогеров и самодеятельной экообщественности Ивана Русева. Да, да – того самого Русева, который то нахваливал Роженко за принципиальность, то травил его, обвиняя во всех смертных грехах, пытаясь, похоже, внушить окружающим, что уж он-то, Русев, и был бы самым эффективным директором парка, где обжился его оппонент, а потом сам стал главным ньюсмейкером в этой экзотической сфере. Дело в том, что именно Русева назначили директором другого, не менее перспективного парка – «Тузловские Лиманы». И с той же минуты началась криминальная история противостояния между ним и местными добытчиками, изобилующая угрозами, драками, даже стрельбой и окончившаяся тем, что И. Русев подал заявление «по собственному желанию».

Не знаю, уволился ли он со своего опасного для жизни поста или еще ждет министерского решения. Но почти сразу, как только попытка справиться с местным криминалом на «Тузловских Лиманах» дала сбой, он вновь занялся Николаем Роженко.  По-видимому, понимает, что тот рано или поздно  проломит стену непонимания, найдёт управу на Кабминовскую мафию, и тогда ему, Русеву, вожделенный курорт на Днестре уже ни в жизнь не светит. Однако теперь эколог, сумевший каким-то образом, повторяю, приворожить местных защитников природы, внушить им мысль об исключительной чистоте своих помыслов и планов, идет, насколько я понимаю, дальше.

Не буду здесь распространяться о том, на что похоже его предложения отдать три очень разных природных парка под одно начало или намыть на водной глади Днестровского лимана (проект «Соберенго») островки, соединить их мостками, оснастить инфраструктурой, в том числе, если я правильно понимаю, и для размещения туристов, чье хобби – спортивная ловля рыбы. Статья Н. Роженко, которая здесь опубликована, в том числе и об этом.  Хочу я одного – чтобы вы поняли главное. И.Русев и его оппонент, которого неудавшийся директор «Тузловских Лиманов» хочет, по-видимому, во что бы то ни стало удалить со своего карьерного пути, имеют все основания настаивать каждый на своём. И единственный правильный и легитимный способ доказательства своей правоты у каждого из них – открытая дискуссия профи, в которой досужие общественники и волонтеры  имеют право принимать лишь косвенное, совещательное участие, не заканчивающееся письмами в инстанции и облыжными обвинениями, напоминающими о недоброй памяти временах. Мне, в частности, как заинтересованному, хотя и, по определению, стороннему наблюдателю (моя последняя практика на Днестре, а я выпускник Одесского Гидромета, проходила в далеком 1960 году), хочется отдать пальму первенства Н.Роженко, которого считаю отличным специалистом и в области его профессиональных интересов бесспорным моральным авторитетом. Допускаю, что могут быть иные точки зрения. Поэтому и печатаю статью Н. Роженко. Никто не мешает И. Русеву ее оспорить. Но противостоянию двух экологов нужно положить конец. Раз и навсегда. В интересах природы. В интересах Днестра.

ЗА ХВОРОБЛИВІ АМБІЦІЇ ПРОДОВЖУЄ ПЛАТИТИ ДНІСТЕР

 Тривалий час я розмірковував над тими думками, які оприлюднені тут. Зізнаюсь, не думав, що прийдеться викладати їх на загал. Дуже сподівався на те, що володіючи певним інтелектуальним потенціалом, знаннями у галузі екології та біології «відомий» усіх часів і народів п. Русєв спуститься на грішну Землю і зрештою почне дійсно займатись збереженням природи Дністра, а не прагнути до корита з його ресурсом під прапором захисника усього, що потрапляє до поля зору. Не думав ніколи писати про це ще й тому, що проти моїх правил погано писати про людину, яка бодай один раз була у моєму домі, як власне і навпаки. Мені довелось неодноразово бувати у домі п. Русєва. Неодноразово п. Русєв бував і у моєму будинку, де обговорювалось багато цікавих екологічних та біологічних питань. Це вже після призначення мене директором парку (на місце якого так поглядав п. Русєв) я став «крышевателем всех браконьеров», і загарбником «заповедных земель» та дуже «опытным браконьером». Не буду перераховувати скільки бруду ним було вилито на мою адресу під час мого керування парком, скільки доволі порядних людей до цього йому вдалось долучити, маніпулюючи їх свідомістю. Та останній пост «Осечка опытного браконьера»  для мене стала межою, на якій закінчуються усі сподівання на чесність та порядність п. Русєва. І цю межу він переступив. Саме тому я іду проти своїх правил і пишу цей пост.

https://www.facebook.com/rusevivan/posts/729362527249842

Закінчивши навчання на біологічному факультеті ОНУ ім. Мечникова, Іван Русєв вже бачив себе великим вченим і щонайменше завідувачем кафедрою. З першого погляду,  це абсолютно нормальні амбіції та бажання. Але тільки з першого, оскільки шлях до мрії був вибраний не через наукові здобутки, а через вилиття бруду на колег, які могли завадити його планам. Дякувати Богу в університеті достатньо розумних людей, які швидко збагнули ціну амбіцій цього науковця і фактично зачинили для його двері цієї установи назавжди. Не стали нічого пояснювати, виправдовуватись чи звертатись до суду.

Зрозумівши, що на амбіціях та наклепах в університеті науку не будують, отримавши першого серйозного стусана в колі науковців, він працював на інших «наукових полях», тримаючи постійно у полі зору дельту Дністра, оскільки дуже глибоко розумів його потужний рекреаційний потенціал. Він також чітко усвідомлював, що шлях до цього ресурсу лежить через потужний піар та саморекламу. І він пішов цим шляхом. Я б не став про це писати, якби усі проблеми закінчувались на його власних амбіціях і на моїх особистих образах. Але оскільки за ці хворобливі амбіції платить неймовірно високу ціну дельта Дністра, я мушу про це сьогодні згадувати.

Я не буду сьогодні нічого писати про ту групу людей, яких Русєв називає командою. Виключно з етичних міркувань, оскільки кожен з них сам по собі нічого не уявляє і щиро вірить у те, що їх кличуть на героїчні справи.

Щоб не бути голослівним та показати усю глибину низькості та підлості, відсутність будь якої послідовної позиції у боротьбі за директорське крісло і отримати прямий доступ до ресурсів Дністра (адже вони вже багато років родиною Русєвих нещадно використовуються), наводжу дві його цитати.

Ось перша: «Лишь первый заместитель директора Нижнеднестровского национального природного парка Николай Роженко выехал на место и доложил директору рапортом от 20 июля 2012 года, что живым водным ресурсам действительно наносится серьезный ущерб, и браконьерство в парке процветает. Им были изъяты незаконные орудия лова, составлены соответствующие административные документы».

Детальніше див. за посиланням:

https://www.facebook.com/rozhenkomv/posts/268996223444708

Тут я не створюю Русєву ніякої конкуренції, він нічого не видумує і пише правду про Роженка.

А ось інша, яка написана тим же Русєвим трохи згодом. А саме, 29 червня 2015 року до Міністерства екології та природних ресурсів та голови Одеської обласної державної адміністрації подано листа, в якому, в тому числі, вказано мовою оригіналу: «Этот человек (Роженко М.В.) на протяжении многих лет занимался типичным браконьерством».

Як кажуть без коментарів. Ось вам і послідовність та принциповість. Про порядність тут взагалі мови не має.

Ні, не став я за цей час а ні «опытным браконьером», а ні «коррупционером». Дякуючи проведеному конкурсу, останнє блискуче довело Мінприроди, а перше було підтверджено у судовому порядку. Але я став на шляху пану Русєву до директорського стільця Нижньодністровського НПП і замість того, щоб запропонувати громадам більш ефективний шлях до збереження унікальних Дністровських територій, відпрацювати науково обґрунтовану програму по збереженню біорізноманіття, над розумом беруть верх амбіції і за них знову платить Дністер.

Як?

На протязі року п. Русєв просто торпедує негативом весь медіа простір і кожен раз зазначає, що у всьому винен директор. Під кінець року я чекав, що мене звинуватять у непомірних вітрах та грозах. Не зважаючи на це, мною повністю були зламані усі схеми по незаконному вилученню ресурсу. Забезпечено охорону ключових ділянок під час нересту та міграцій. Така позиція не влаштовувала а ні чиновників Мінприроди, а ні окремих депутатів ВР, а ні чиновників обласного калібру, які вже як п’явки присмоктались до ресурсів Дністра. Русєв все це бачив і добре знав. Але амбіції знову беруть верх і п. Русєв, заради досягнення мети, бігає з депутатом ВР по кабінетам обласної адміністрації, прокурорським кабінетам, організовує обшуки за місцем мого проживання та у робочих приміщеннях парку (не соромно зараз вам, пане депутат, за такі кроки?). Звісно, усі залишаються розчарованими, адже у темній кімнаті знайти чорну кішку не можливо. Особливо, коли її там не має. А те, що її там не має, краще усіх знав Русєв. Знав і робив ганебні кроки заради задоволення власних амбіцій. Згодом, контракт мені не продовжили. Керувати парком стала команда «досвідчених бізнесменів», які вперше у своєму житті словосполучення «дельта Дністра» почули у парку. Злочинні схеми миттєво були відновлені, а Дністер заплатив неймовірними втратами під час нересту та міграції риб. І тільки тому, що власні амбіції однієї людини були покладені вище питань збереження природи Дністра. Причому гасла щодо збереження природи Дністра сипляться від його як просо через сито. Виходить, про захист Дністра п. Русєв кричить на кожному кроці, а мовчки тихо робить усе, щоб знищенню цьому не заважали.

 

Можливо, це така собі вибіркова сліпота?

Наступний прикладом того, що задля досягнення мети та отримання «прекрасного сопровождения» п. Русєв може поступитись і принциповими речами:

Я нещодавно торкався цієї теми у зв’язку з розпочатою компанією по забудові Дністровського лиману, та вона настільки важлива, що вважаю за необхідне повернутись до неї знову.

https://www.facebook.com/rozhenkomv/posts/604252946585699

http://pravdand.com/?p=14856

Усім відомо, яка велика проблема існує з поєднанням двух частин Одещини, які роз’єднує Дністер. Тут і дорога і енергозабезпечення. Скільки списів було зламано, шукаючи варіант, який принесе природі найменші втрати. Ну хто не знає, як з року в рік п. Русєв закликав до збереження непорушених природних комплексів нижнього Дністра. Тут, як кажуть, йому усі союзники. Однією з таких систем у пониззі Дністра є Дністровський лиман. Унікальний прісноводний лиман з надзвичайно високою біологічною продуктивністю, яку забезпечують певні географічні та гідрологічні умови. Здається навіть без екологічної освіти громадянам зрозуміло, що перетворити його на купу намитих островів з причалами для яхт, готелями, розважальними центрами - це злочин перед нащадками. Зрозуміло це і п. Русєву. Але, після того, як автор проекту «Соберенго» (пан С. Джамаль), ймовірно, став активним спонсором п. Русєва та його команди, думка Русєва радикально змінилася.

С. Джамаль супроводжує п. Русєва в усіх його останніх започаткуваннях. Про це неодноразово згадує пан Русєв і усіх своїх постах, будь то створення штучних островів для птахів у НП «Тузлівські лимани», або приїзд високого чиновника з Мінприроди.

https://www.facebook.com/rusevivan/posts/712767998909295

Я не дивуюсь тому, що п. Русєв готовий сприяти забудові на намитих островах у Дністровському лимані, адже надто приваблива допомога, яку надає за його ж словами п. Джамаль. Проаналізувавши його конкретні дії я особисто розумію, що це знаходиться у межах його світогляду.

Я дивуюсь тому, що п. Сергій, якого я маю честь особисто знати як успішного бізнесмена та порядну людину, не бачить різниці між науковим експертним висновком щодо проекту і думкою доктора наук п. Русєва. Адже, як кажуть в Одесі, - це дві великі різниці. Я особисто спілкувався з багатьма науковцями з приводу цього питання. Жоден з них не підтримує думки Русєва. І це абсолютно зрозуміло, адже навіть попереднє знайомство з проектом вже красномовно говорить про радикальні глобальні екологічні зміни у Дністровському лимані. Це п. Русєв бачить на островах птахів, хоча сторінкою раніше у проекті чітко записано, що намиваються вони для будівництва причалів та іншої інфраструктури. Цитую зі сторінок проекту: «На островах створюються об’єкти інфраструктури (дороги, пансіонати, причали, котеджі, культурно-розважальні центри)». Чи може до того часу за версією п. Русєва птахи навчаться улаштовувати гнізда на маківках яхт? За логікою доктора наук Русєва - так. Але не за логікою збереження унікальної природної системи, якою є Дністровський лиман.

Чому я наводжу цей приклад? Тільки для того, щоб ще раз на конкретному прикладі показати готовність п. Русєва співпрацювати будь з ким, підтримувати над шкідливі проекти, які назавжди спотворять Дністровський лиман і призведуть до незворотніх втрат його біорізноманіття. Сумнозвісна «Човнова станція» біля с. Маяки, проти якої так активно виступає п. Русєв (звичайно, обґрунтовано) - це просто дитячий спів у порівнянні з тим, що буде фактично знищено Дністровський лиман як природну систему. Але тут, як бачим, для п. Русєва питання тільки у ціні. А гасла про хрупкість природних систем Дністра, про що пише він вже багато років - тільки парасолька, за якою зручно приховати родинні бізнес-інтереси до його рекреаційного ресурсу, які глибоко вросли у Дністровську землю. Останні події по розподілу цього ресурсу на Дністрі більш ніж переконливо підтверджують думки, що викладені вище. І навіть їх п. Русєв намагається подати довірливим громадянам як помсту за його принципову позицію. Чого тільки вартий заголовок по напад озброєної банди на його сім’ю.

https://www.facebook.com/rusevivan/posts/726088320910596

Та не на сім’ю напали, а прийшли ділити злочинний бізнес. Одні злочинці улаштували розбірки з іншими. Ну потрібно ж зрештою назвати речі своїми іменами.

Задля більш повного розуміння підлості та огидності, до якої опустився доктор наук, мушу нагадати, що ще у далеких 70–х роках дельта Дністра привернула до себе увагу (саме так, не викликала захоплення, а привернула увагу!) хлопчиська, який «пересекал дельту на автобусе проездом из свого бессарбского села Дмитровка в Одессу, чтобы получить биологическое образование» (Русев, 2003). Згодом читачу стане зрозуміло, чому саме цю цитату п.Русєва я наводжу.

Отже, першу неймовірно високу ціну заплатив Дністер за втілення в життя його ідеї по створенню заповідного урочища «Дністровські плавні». Такий крок миттєво малював з Русєва рятувальника Дністра. Далі він вже чітко розуміє, що демонстрація стурбованості про його збереження - вірний шлях до директорського стільця і він демонструє це наповну. А це і була ціль, заради якої можна було поступитись науковими принципами, попутно звинувативши колег у зраді дністровських інтересів. В той час, коли пониззя Дністра охопила неймовірна екологічна криза, пов’язана з будівництвом Дністровського водосховища, коли плавні Дністра волали про допомогу з боку людини, задихаючись без води, коли конче необхідні були меліоративні заходи з збереження бодай частини плавневих озер, на тіло плавнів Русєвим та командою накидається «заповідний зашморг», який значно прискорив загибель більшості плавневих озер. І я, разом з колегами з університету ім. Мечникова, ще у ті часи активно виступали проти збереження природи Дністра шляхом їх заповідання. Згодом п. Русєв незграбно це перекрутить і буде писати про те, що я активно виступав проти створення об’єктів природно-заповідного фонду на цій території. Я і зараз глибоко переконай у тім, що створення заповідного урочища призвело до неймовірних втрат біорізноманіття, спотворення плавневих ландшафтів, втрату нерестовищ та ін. Впевнений, що з часом буде визначиний і розмір шкоди, який був нанесений плавневим комплексам після запровадження там заповідного режиму. Вчені різних вищих навчальних закладів зверталися з попередженням про те, що плавні Дністра не можна зберегти заповіданням. Зокрема Прістер Б.С., професор на той час політехнічного інституту, якому доречі і належить ідея створення національного парку на Дністрі, застерігав проти такого кроку. Ще у ті часи вченими, які глибоко розумілись на екологічних проблемах (тепер вже доктори наук Черничко Й.І., Кошелев О.І., Лобков В.О. та ін.) наголошували на тім, що заповіданням плавні Дністра занедбати можна, а зберегти — ні. І ще у ті часи, я переконаний, п. Русєв чітко усвідомлював наслідки цієї авантюри проти природи Дністра, але вже тоді амбіції взяли гору і урочище було організовано, потягнувши за собою купу величезних екологічних і соціальних проблем. Наприклад, жителі Біляївщини не впорались з ними і сьогодні. Адже відновлювати канали та єрики їм не дозволено, а більшість традиційних територій, де одвічно відпочивали місцеві жителі, також була безпідставно включена до заповідних територій, які на сьогодні втратили все, що тільки можна. Від чисельних зграй качок та гусей тут залишились тільки спогади, замість дивовижних зграй коровайок по небу нишпорять великі баклани, а риба почне тут нереститись тільки після того, як у неї виростуть крила, оскільки рухатись по зарослим каналам і єрикам, які заросли після їх заповідання, не в змозі. Ну хто не знає, що усю цю природну систему штучно підтримувала людина! А «хлопчисько з бесабського села», як з’ясувалось, цього не знав. Приїхав сюди, побачав цю красу і гайда її заповідати. А чиновники, не усвідомлюючи природних процесів, сліпо продемонстрували свої бажання зберігати природу Дністра, закували значні площі плавнів в заповідні кайданки і кинули їх на призволяще. Взагалі, дивна позиція влади, яка реагує не на здоровий глузд - висновки вчених, місцевих жителів, природокористувачів, які максимально зацікавлені у збереженні цих територій, а на тих, хто голосніше кричить та піариться на біді, в яку потрапило пониззя Дністра. Влада, намагаючись усілякими поступками уникнути їхньої критики, робить зрештою поступки і приймає руйнівні рішення для природи.

Ну і переконливим, на мою думку, доказом того, що п. Русєв планомірно і наполегливо «лезет» (його термін по відношенню до мене) до дністровського ресурсу - є його ідея по об’єднанню 3-ох парків у один під гучною назвою «Перлини Бесарабії». Тепер відгадайте, чому саме так він назвав свій витвір. Правильно, тому що найбільш логічним виглядає те, коли його очолить «хлопчисько з бессарабського села Дмитрівка».

Про те, як власні амбіції п. Русєва були покладені ним вище патріотичних питань, коли я разом з колегами фарбував у кольори державної символіки міст через Дністер в районі с. Маяки, а п. Русєв усіма силами намагався цьому зашкодиди, я розповім трохи згодом. Ні, я ні в якому разі не ставлю під сумнів його патріотичну позицію, я кажу тільки про те, що коли на терези кладуться патріотичні питання та його власні амбіції, завжди перемагають останні. Прикро, але так воно є.

Які втрати від такої позиції поніс Дністер?

Був період, коли районні адміністрації очолили дуже активні, розумні та патріотичні керівники, зокрема кажу про тих, з якими мені довелось спілкуватись у межах Овідіопольського, Білгород-Дністровського та Біляївського районів. З перших днів мною особисто з ними була налагоджена тісна співпраця, яка завершилась затвердженням регіональної програми з відтворення та збереження ресурсів Дністровського лиману. Я особисто готував та прийняв активну участь у проведені трьох круглих столів у межах згаданих районів з обговорення екологічних проблем та шляхів виходу з кризи. В цей час п. Русєв, відчувши, що це може зашкодити його планам, починає активно розповсюджувати інформацію про «моє проблемне минуле» і керівники, будучи абсолютно новими людьми в регіоні, беруть з початку паузу, а зрештою і зовсім про регіональну програму не згадують. Все залишилось на своїх місцях. Так хто заплатив за амбіції п. Русєва? Звичайно Дністер.

Наразі керівники різних рівнів явно заграють з п. Русєвим виключно з метою уникнути інформаційного бруду, на який він здатен по відношенню до будь-кого і ведуть перемовини про об’єднання декількох парків в один. Я переглянув декілька матеріалів з цієї тематики. На жодному з них не була зазначена позиція теперішнього керівництва Нижньодністровського НПП. Все вирішує пан Русєв, який активно сприяв призначенню абсолютно недієздатного керівництва Нижньодністровського НПП (зустрічався з депутатом, який лобіював це, з майбутніми керівниками, тощо) і все було зроблено свідомо лише для того, щоб сьогодні ці керівники носа ніде публічно не висунули і віддали долю Дністра на призволяще. Уявіть собі ситуацію: на Обласному рівні обговорюється ситуація про об’єднання парків, а висловлюються «знайомі усім обличчя». А де ж керівники Нижньодністровського парку? Де їх думка? Не має. Взагалі не має. Саме задля керування ситуацією і на Дністрі, п. Русєв активно сприяв призначенню заздалегідь недієздатної адміністрації. Хто від цього постраждав? Дністер.

Сьогодні, ймовірно, по вказівці Русєва, п. Жуков ходить по містам та селам та набирає команду для роботи у Нижньодністровському НПП. Здається, Жуков - слюсар за фахом, а може і без його, який усе життя зловживав спиртним і, на мою думку, має проблеми з психікою, якому Русєв внушив, що він — керівник екологічної організації, яка є фактично театром одного актора, який віддано заглядає у рота Русєву.

В разі коли цей пост прочитає хтось з керівництва Мінприроди, або обласної адміністрації, хочу сказати, що варто було б організувати вивчення наслідків реалізації ідей пана Русєва на Одещині, зокрема, створення ним заповідного урочища «Дністровські плавні». Гарантую, буде не тільки цікаво, а і жахливо. Адже зараз на місці унікальних плавневих біотопів безмежними просторами розкинулись чагарники з вкрай збіднілою біотою. Бажано провести з цієї тематики круглий стіл у Біляївці, жителі якої спочатку повірили у щирі наміри п. Русєва, а згодом здригнулись від їх наслідків. Адже на прикладі запровадження заповідного режиму п. Русєвим у пониззі Дністра, що призвело до радикальних негативних перетворень природних систем, можна побачити, як благими намірами стелиться дорога до аду.

Щоб не втомлювати негативом моїх друзів, не буду сьогодні говорити про те, як п. Русєв розшматував екологічний рух у регіоні.

Я ні в якому разі не хочу зменшити ті безумовно позитивні речі у питаннях збереження природи Дністра, які п. Русєвим також робляться. Вони є, і про це потрібно також говорити чесно. Наприклад, будівництво на території Дністровської дельти. Хоча і тут він не може обійтись без маніпуляцій. Але то окрема тема.

Вселяє звичайно надію те, що з кожним днем ці показові авантюри, що організовує п. Русєв, стають зрозумілими нашим громадянам. Наприклад, читаючи ось цей пост Руслана Форостяка не можу йому заперечити а ні в чому.

https://www.facebook.com/ruslan.forostyak/posts/10209643551631937

«Чесно кажучи, я давно помітив якусь невідповідність у заявах шановного Івана Русева та у реальних речах, що відбуваються...»

І на останок. Дуже не хотів би, щоб у моїх друзів виникло враження, що все написане можна вмонтувати у модель «Око за око». Ні в якому разі ні. Все написане тільки для того, щоб при прийнятті важливих для регіону екологічних рішень ті, хто їх приймає, керувались не гаслами та лозунгами піар-команд, а здоровим глуздом, висновками наших вчених, оскільки тільки такий підхід може забезпечити сталий розвиток суспільства, як би банально це не виглядало. Ну погодьтесь - це ж дурниця, коли ми маємо два профільних екологічних вищих навчальних закладів тільки в Одесі, а питання реорганізації національних парків обговорюється групою осіб, які під замовлення, крім загальних фраз нічого сказати не можуть. Вони, звичайно, у цьому не винні. Вони просто потенційно не можуть це зробити. Ну хіба що «мониторить до малейших точностей».

А ненависть та злість, яку так активно сіяв п. Русєв багато років на теренах Дністра під прапором його захисника, вже проросла і дала свої плоди. А оскільки все в житті рухається по колу, то звісно, що частина цих плодів сипануло туди, звідки висипалось насіння. Останні події по розподілу рекреаційного ресурсу на Дністрі лише підтверджують ці істини.

Микола Роженко
https://www.facebook.com/rozhenkomv


 

Добавьте новый комментарий