Внимание! В меню нашего интернет-портала появилась опция «Сетевизор». Если вы нажмете на эту кнопку, сможете смотреть в режиме онлайн программы четырех телеканалов – «NewsOne», «112-ый», «24», «ZIK». Не упускайте эту возможность!

ПЕЙЗАЖ ПЕРЕД БИТВОЙ

Сегодня  собеседник «Отражений»  – Андрей  Юсов, общественный активист, активист Одесского Евромайдана.  Кореспондент А.Яковис связалась с ним, находящимся в Киеве, по скайпу.
 
Я.: Не можу зразу ж не спитати про те, що відбулося тільки  вчора. Конституційний суд прийняв зміни до Конституції стосовно децентралізації. Ваше до цього ставлення?
 
Юсов: Насправді, це було досить очікуване рішення і, власне, – в частині децентралізації. Якщо міжнародна громадськість, міжнародна спільнота схвалила подібні  зміни, то навряд  чи слід було очікувати якоїсь іншої поведінки українського суду, а тим паче, що в основному, на жаль, склалась така традиція, що у нас ще не побудована незалежна, справді незалежна судова гілка влади, і суд часто приймає політико – правові рішення. т Це ще нічого не означає, найбільша інтрига буде стосуватись подій в парламенті, тобто насправді подібним рішенням Конституційний Суд лише зняв з себе відповідальність за прийняття нової Конституції,   тому що,  якби він прийняв інше рішення це означало б, що він бере відповідальність – і перед українським суспільством, і перед міжнародною громадськістю, і перед різними представниками українських еліт, – на себе. Цього ніхто не хоче, тому тепер м‘яч на полі парламенту.
 
Я.: Андрію, не можу не спитати про префекта. З одного боку у префекта будуть достатньо зменшені управлінські повноваження, з іншого він буде мати право розпускати Ради, які обрані народом. Прокоментуйте, будь ласка, цю тезу.
 
Юсов: Мова йде про збільшення повноважень органів місцевого самоврядування і збільшення різного роду повноважень, в тому числі,  і в першу чергу, мова йде про бюджетну сферу, але, враховуючи українську специфіку, безумовно може виникнути спокуса і що стосується політичних якихось моментів. Абсолютно нормально, коли держава, максимально  делегуючи повноваження на місця, зберігає контроль за  дотриманням Конституційного ладу, за дотриманням законодавства і основ національної державної безпеки. І власне те, що частина цих функцій покладена на так званих префектів, то це якраз нормальна, логічна європейська практика. Тут , якихось особливих запитань, я думаю,  не повинно виникати,  тому  що, коли ми говоримо про децентралізацію, це не означає, що наприклад, Олександр Прєсман, в Роздільнянському районі отримає всю повноту влади і кріпаків селян на додачу, тобто це не феодалізм,  і децентралізацію від феодалізму, або рабовласництва  треба чітко відрізняти – це відповідальність перед законом, перед  державою, перед територіальною громадою. Якщо орган місцевого самоврядування порушує законодавство, діє не в інтересах громади, то цілком логічно, що держава має право зупинити таку діяльність. І мова йде в першу чергу про представника держави, в даній ситуації – префекта. Пізніше дії префекта також можуть бути оскаржені в судовому порядку, або скасовані на інших, вищих щаблях влади. Тому,  це нормальна працююча модель. Я думаю, що так має бути.
 
Я.: Зрозуміло. Чи задоволені Ви новим законом про місцеві вибори і чи захистить цей закон в кінцевому підсумку нас від фальсифікацій виборчого процесу?
 
Юсов: На жаль,  мені здається, що це не той закон, на який очікувало українське суспільство. І це черговий перехідний закон.  Вже за два роки, згідно діючій Конституції,  згідно проекту змін до  Конституції, нас, напевно, чекатимуть нові місцеві вибори і швидше за все –  за новим законом. І з того, що відомо, бо закон ще не підписаний,  цей закон не має  жодного відношення до, так званих, відкритих списків,  яких так довго домагались громадські активісти, експерти,  щоби  на цьому принципі  будувалась місцева виборча кампанія. Це – партійна система, це – пропорційна система з елементами мажоритарної, але елементами незначними, тобто людина знову в першу чергу голосує за партію і лише потім за кандидатів, яких знову ж таки визначає партія. Збережено лідерський принцип,  що однаково стосується і умовного лідера списку, який іде поза округами,  і формування списку кандидатів висування  по округах. Тобто,  це знову ж таки закриті партійні конференції  на якіх в кулуарний спосіб, а часто просто на папері , будуть висуватись кандидати. Відверто кажучи,  даний закон не бореться, а навпаки сильно стимулює партійну і політичну корупцію. Тобто, те, що раніше було, як факт, але не закріплений в законі, сьогодні закріплено, а саме –  висунення кандидатів візується тепер центральними органами партії і ніяк інакше, а це означає, що  політичні сили будуть мати підстави і спокуси зловживати своїми рейтингами і на київському рівні, грубо кажучи, можуть  продавати місця в майбутніх округах, тому  що голосуватимуть в першу чергу за партію,  а не за мажоритарників. По цьому закону велика кількість – округів – до 30 % –    не будуть мати своїх кандидатів. Оскільки система така, що виборець обирає, власне, не кандидата по округу, а політичну партію, то пізніше, після підрахунку голосів, список перерозподіляється залежно від  набраних голосів, тобто проходить список партії, а не конкретний кандидат від округу. І в Одесі, в Одеському регіоні буде величезна кількість округів з не представленими в депутатському корпусі делегатами від громад. Це абсолютно несправедлива, неадекватна і, може бути, шкідлива стосовно інтересів громад процедура.  Думаю, що навіть за попереднім недосконалим законодавством, закритою половиною списків, все ж таки була мажоритарна система, яка чітко розподіляла за округами  на весь період, на всю каденцію  –  місто, область  і це давало людям підстави  апелювати до депутата. Надзвичайно посилюється, в першу чергу партійний контроль і зменшується свобода депутата. Тобто  в закритому режимі, попри думку виборців, партійна організація може відкликати депутата і посунути список вперед, що в принципі  є порушенням, наприклад, мого права обирати і бути обраним,  як громадянина і як виборця, і як, можливо, кандидата.   Мені цей закон відверто не подобається, але добре, що його прийняли  як перехідний.
 
Я.: Тобто, це не остаточний закон? Після проведення децентралізації потрібно буде приймати, все ж таки, новий?
 
Юсов:  Я переконаний, що цей закон не життєздатний на довгу перспективу, тобто, на жаль, українські правлячі партії і їхні представники  намагались монополізувати ситуацію в країні, і цей закон вигідний в першу чергу парламентським партіям, але не вигідний усім іншим.  Я вже перерахував деякі мінуси. Мені здається, що демократична країна, яка йде до Європейського Союзу  з таким законом не може жити, бо жодного відношення до демократії, до місцевого самоврядування, до боротьби з політичною корупцією  чи з відкритими партійними списками, про які так багато говорили, цей закон не має. Більше того, це відверта калька з російського законодавства, яка діяла на частині Російської Федерації  в 90 – тих роках.
 
Я.: А чому, на вашу думку, і надалі у нас, в Одесі, містом керує  людина, яка прямо підлягає закону про люстрацію?
 
Юсов: Це дуже добре питання. Питання в певній мірі більш риторичне. Поки що, як прийнято говорити в російських ЗМІ, «київські власті не демонструють політичної волі, щодо порядку в регіонах». І в нас складається ситуація, це не тільки Одеси стосується, коли в Харкові досить сидить Геннадій Кернес, відвертий українофоб, людина, яка має пряме відношення до порушення громадянських прав і свобод, була однією з опор режиму Януковича, а в Одесі – Труханов. Це дуже схожі, споріднені ситуації. Одеса і Харків схожі за своєю політичною історією і  за тим, що в нас регіональна еліта абсолютно не перезавантажилась.  Це стосується міської ради, яка зверталась до Януковича за вимогою розігнати і втопити в крові Майдан. Це стосується Геннадія Труханова, який голосував за Закон 18–го січня, драконівський; по суті керував містом під час Майдану і давав замовлення на розгін одеського Євромайдану, а перед тим виступав на одній сцені на Куликовому полі з сепаратистами, практично всі з яких зараз  переховуються в Росії  або на території терористичних угрупувань ЛНР та ДНР, або в окупованому Криму. Ця людина підтримувала і фінансувала і антимайдан. Тобто, лише дивом його дії не спровокували масштабних потрясінь у нашому місті і в регіоні. Геннадій Труханов    в інтерв’ю одному з одеських журналістів публічно визнав анексію Криму законною. Тобто, можна дуже довго перераховувати… І ось чомусь ні Генеральна прокуратура, ні виконавча влада на центральному рівні жорсткої позиції з цього приводу не займають. Це дуже прикро, це говорить про дійсно відсутність якогось стрижня , можливо, центрального.  Але я сподіваюсь,   що ситуація виправиться. Те, що Одесою керує представник криміналу  і представник проросійської орієнтації, і проросійської групи – це проблема не лише Одеси, це проблема не лише окремих політичних партій, яким не подобається Труханов, це проблема держави Україна. Якщо держава Україна здатна захищати себе на фронті із зовнішньою російською агресією, вона має   захищати себе  і у внутрішніх кризових ситуаціях. Тобто. такі персонажі, як Кернес і Труханов,  просто не мають з‘являтись в українській політиці.
 
Я.: Мало того, він збирається балотуватися знову.
 
Юсов: Ну, я думаю, що ця заява повинна викликати посилений інтерес у Генерального прокурора, тим більше уже є відповідні  звернення від частини  депутатського корпусу Верховної Ради – і що стосується закордонних паспортів, і що стосується його діяльності під час Євромайдану,  підтримки антимайдану, економічних злочинів.  Я дуже сподіваюсь, що, все ж таки, у нас запрацюють,  не вибірково, а системно, правоохоронна система  і судочинство.
 
Я.: Андрію, чи вбачаєте Ви загрозу сепаратистського контрнаступу по всій Україні,  і зокрема, в Одесі?
 
Юсов: Жодних електоральних і соціальних підстав для посилення сепаратистських настроїв, на щастя, ні в нашому місті, ані в нашому регіоні не існує. Тобто, абсолютно різні опитування демонструють, що понад 70% одеситів хочуть жити, підкреслюю, в унітарній Україні. Попри міфи Порто– Франка, прекрасної сторінки історії, на якій дехто сьогодні намагається спекулювати  в сепаратистському контексті, попри ті події на Сході і Півдні, одесити виявились напрочуд розумними і адекватними  людьми, які хочуть жити в мирній країні, які хочуть отримувати вигоди від миру і розвитку, і власне сьогодні так і відбувається. Одеса по факту стала столицею українського туризму з колосальним потоком туристів, поки що внутрішніх, але я думаю зовсім скоро це стосуватиметься, коли закінчиться криза в Україні, і міжнародних гостей. Тому  реальних підстав для  цього  не має, і події Євромайдану показали, що масовість акцій в Одесі,  одеський Євромайдан був одним з найбільш масових в Україні, найбільш активних по дієвості і добре організованим. Я думаю, що в разі потреби відповідні речі будуть зроблені знову. А що стосується старої еліти, яка заробила свої статки за підтримки Януковича, яка  сформувалась в проросійських своїх орієнтирах і в дружбі з Росією, –  це нескінченні фотографії умовних наших регіональних керівників, які то з Путіним, то отримують ордена від російської церкви, то заявляють про підтримку «руського мира». Безумовно, це несе в собі певну загрозу, але поки що їх стримують два фактори: зміна   ситуації в Києві і електоральна ситуація в країні, в Одесі. Тобто,  навіть Труханов,  якому відомі  результати соціології, різко змінив  риторику, і ми давно вже не чуємо від нього відвертих закликів проти української мови і культури,  проти української історії чи держави,  чим він регулярно займався в Верховній раді і місті. Ситуація змінюється, але ворог причаївся, і регіональну еліту, так звану еліту, бо це не еліта, а феодали, все одно треба перезавантажувати.  І це завдання для виборців, і знову ж таки, для Київа, якщо він хоче зберегти владу і будувати державу, а не лише захищати власні інтереси.
 
Я.: Скажіть, а вам не здається недооціненим, можливо свідомо, з боку влади ролі  добровольчих батальйонів, добровольчого руху, волонтерів в процесі протистояння на Сході, та загалом будування державного ладу.  Відродження державного устрою.
 
Юсов: Про оцінку збоку суспільства, я переконаний, що суспільство з великою шаною, вдячністю ставиться до добровольчого руху, бо з самого початку військового протистояння позитивний психологічний вплив добровольців на формування здатності української армії чинити опір агресору, неможна переоцінити. Я не військовий і мені важко говорити фахово про якісь військові речі, тактику і стратегію, але очевидно, що основний контингент, який зараз знаходиться на Сході, власне збройні сили України, десятки тисяч  людей, які мобілізовані, – так само добровольці, але не в добровольчих формуваннях, а в лавах ВСУ і національній гвардії і їхній внесок не менший. Однозначно, що історія формування добровольчих батальйонів це позитивна історія і позитивний приклад, але існує один важливий момент – надзвичайно принципово, щоби добровольчі батальйони, добровольчий рух не використовувались сьогодні в кон’юнктурних політичних інтересах всередині країни.  Для того, щоб не зменшувати їх історичну місію, політики, які граються, часто відверто, виборцями,  долями людей, використовують іноді колосальні бюджети, надзвичайно важливо, щоб вони уникали спекуляцій на таких важливих для суспільства темах, в тому числі, уникали залучення добровольчих батальйонів для захисту своїх партійних інтересів. В такому випадку, я думаю, що і суспільство, і держава в історичному контексті не матиме жодних підстав для того, щоб належним чином не вшановувати добровольчий рух. А історія волонтерів – це трохи інша історія, це так само добровольці, але без зброї в руках , які надзвичайно багато зробили на різних етапах, які продовжують працювати незалежно від того, що колосальна кількість відвертих аферистів уже прилипла до них пізніше і зробила волонтерство бізнесом, а не покликанням. Але разом з тим є тисячі людей, в тому числі і в Одесі, і волонтерські центри,  які продовжують  чесно працювати. За що їм величезне спасибі! Я думаю, що це унікальне явище, і Європа таких прикладів в своїй новітній історії не знає. 
 
Я.: У влади була чудова можливість покластися на цю рухому силу і за їх підтримки, за їхньої допомоги проробляти в достатньо стислі терміни ті реформ, ті нововведення, які нашу країну підняли б з  руїн.
 
Юсов: Ви знаєте, я вважаю, якщо є бажання проводити реформи, то це можна робити як спираючись на кадровий потенціал волонтері, так і просто заручившись їхньою моральною підтримкою. Насправді,  більшість волонтерів зайняті в житті люди і думаю, що далеко не кожен з них готовий піти на держслужбу,  чи на роботу до Міністерства оборони. Хоча ми такі приклади знаємо. Але механічне залучення людей проблеми не знімає. На жаль, у нас комплексних реформ ще не відбулось, і державні закупки не стали достатньо прозорими. Зроблено, порівняно з тим станом в якому знаходилась Українська Армія, безумовно  дуже багато, і в тому числі, завдяки волонтерам і їхній роботі, і в сенсі громадського контролю. Сьогодні важливо не тільки продовжувати допомагати армії, фізично збирати кошти, тому що основний ресурс, завдяки якому воює Українська Армія, це все ж таки державний бюджет України, і як би багато не зробили волонтери, бюджет, тобто ми, платники податків, робимо значно більше.  Сьогодні унікальна  волонтерська функція –  це якраз громадський контроль над державою, над використанням цих бюджетних коштів, над діяльністю штабів, які займаються забезпеченням Української армії. І ось тут роль волонтерів важко переоцінити. Можливо, вони і не повинні інтегруватися в систему, щоб не ставати її частиною. Можливо, краще, значно важніше контролювати її ззовні. Тому  тут важко говорити про кінцеві результати і тим більше – про закриття волонтерського руху. Думаю, що у них попереду ще велика і довга робота, і українське суспільство побачить позитивну динаміку. Нам звісно хотілося б швидше, але я вважаю,  все буде нормально.
 
Я.: А звідки в нас політика подвійних стандартів? Боротьба з корупцією проголошується, але ведеться якось мляво, дивно. Винуватців трагедій на Майдані називають,   але  їх ще ніхто  не засудив. Ми вимагаємо від Заходу санкцій проти Росії, але самі соромимось їх вводити. Як на вашу думку, що це таке?
 
Юсов: Я би не порівнював санкції України і санкції Заходу проти Російської Федерації тому, що Україна ввела найбільші санкції проти Росії, поваливши  режим Януковича, підписавши Угоду про асоціацію. І майте на увазі  – ми щоденно втрачаємо на лінії фронту  життя своїх громадян. Коли ми згадуємо про санкції, то ведемо мову про економічні інструменти, які мають силу для двох боків. Тобто у нас дійсно складна економічна ситуація, але завданням України не є додатковий економічний тиск на Російську Федерацію – це моя персональна точка зору. Європейський Союз і Америка, якщо не готові допомагати нам зброєю,  повинні брати на себе велику відповідальність. Власне це і відбувається, що стосується економічних важелів. Звісно, коли США вводять санкції проти Російської Федерації, це незручності не тільки для Росії, це певні обмеження для економічного сектору самої Америки. Зрозуміло, мізерні  порівняно з втратами Росії, бо обсяг економіки США та Європи порівнювати з російським просто смішно. Саме тому Європейський Союз і Сполучені Штати можуть легко собі  дозволити  подібні санкції і навіть їх посилення. Для України, яка продовжує військові дії, яка ще недавно знаходилась на межі технічного дефолту,  говорити про економічну війну з агресором сьогодні, а санкції саме  таким явищем і є, мені здається не зовсім правильним. Ми не можемо відкрити, та би мовити, другий фронт.  Тобто нашими санкціями проти Росії сьогодні  будуть ефективні економічні реформи всередині держави і боротьба з корупцією, і безумовно,  ефективна політика, в тому числі, оборонна політика на Сході країни. Це не  означає, що Україна повинна відкрити свої кордони. Вони мають бути закриті, встановлений максимально жорсткий прикордонний режим  з окупованим Кримом і  так званими республіками  ДНР і ЛНР, але в цілому санкції  – це не наша гра, це повинні робити партнери з Європейського Союзу і США.
 
Я.: А стосовно боротьби з корупцією, стосовно покарання винних за трагедію на Майдані?
 
Юсов: Ну, очевидно , що таких результатів, на які ми розраховували, суспільство не отримало, і якщо ми вже почали залучати закордонних спеціалістів на роботу в українську держслужбу – в нас такий, наприклад, потужний грузинський десант, –  то чому б тоді не залучити і до розслідування подій на майдані, і до ситуації, що стосується боротьби з корупцією, так само  іноземних спеціалістів, з країн, де це вийшло і дуже добре. Важливо, щоб події на Майдані розслідували зовнішні експерти, спеціалісти із широкими повноваженнями. Бо це виключає, скажімо, можливість  конфлікту інтересів. Зрозуміло, що Україна є велика держава  але люди часто перетинаються і їх інтереси часто–густо збігаються. А з іншого боку, має бути максимально високий рівень довіри до результатів розслідування, тому я б тут не боявся створення  спільного комітету  з залученням до нього міжнародних слідчих. Ну і з корупцією схожа ситуація. Про це вже почали  говорити про передачу окремих митниць під міжнародне управління. Я думаю, що це правильний шлях і ним треба рухатися. Але окрім цього, безумовно важливим є факт скорочення кількості держслужби і збільшення мотивації  і заробітної плати держслужбовців, бо якби ми багато не говорили, і в тому числі про реформи в Одеській області, поки у спеціаліста у районній адміністрації залишається мізерна зарплата, дуже важко стримувати його від якихось походів наліво.
 
Я.: Тим паче, якщо у нього є можливість, щось вирішувати…
 
Юсов: Якщо є…Треба чітко розуміти, що у більшісті чиновників такої можливісті немає, і вони справді  живуть на цю зарплату, але їснують такі традиційно солодкі напрямки, як екологія, наприклад,  і інші сфери, де люди безумовно відриваються по повній.  Це корупційні вертикалі, які мають національний характер. Ну, тут треба називати речі своїми іменами, проводити реформи і брати все під громадський контроль. Насправді, дещо зроблено, але це  мізер порівняно з тим,  що треба зробити і  на що люди розраховували станом на сьогодні.
 
Я.: Скажіть чесно, ви вірите в Мінські угоди, в їх користь? Ми бачимо, що  ні одне з положень цих угод  фактично не виконується…
 
Юсов: На певному етапі Мінські угоди дозволили стримати ескалацію конфлікту і зменшити кількість загиблих, як українських військових, так і мирних мешканців. Я думаю, що лише за цими показниками Мінські угоди, Мінський процес  скажімо, як такий, цілковито  виправданий. Виконання Мінських угод, зрозуміло, з самого початку, в основі своїй лежало персонально на Володимирі Путіні і те, що вони не виконуються, це питання до нього. Я не думаю, що в України був вибір по Мінському процесу. Якби ми не укладали ці угоди,  Президент Порошенко не брав би відповідальність на себе, то Європейський Союз, від якого ми  сьогодні дуже залежні, сприйняв би це негативно і зменшив свою посередницьку активність в україно–російському конфлікті. Ідеальних дипломатичних процесів не буває. У кожному  є і величезні мінуси. В тому числі  і  у  Мінських Угодах. Зараз це популярний тренд – їх критикувати, і є за що, але на мою думку, на певному етапі вони напевно були потрібні. Що стосується їхньої доцільності або працездатності сьогодні, то це окрема історія.
 
Я.: Скажіть, а чому Президент тримається за «паркетних генералів», в той час, коли військова еліта вже підросла на фронті і є люди, які дійсно  набагато більше розуміються на стратегії і тактиці ведення військових дій?
 
Юсов: Ну, в тактиці напевно погоджуюсь. Що стосується стратегії, то якщо я не помиляюсь, то в штабі і в тому числі в штабі АТО,  неодноразово відбувалась ротація керівного складу, тобто йде якийсь пошук оптимальних рішень. Я не думаю, що це повинні бути рішення популярні, чи тим більше популістські. Напевно суспільству би сподобалось, щоб центр АТО очолив хтось із відомих представників чи речників   добровольчих  батальйонів, чи наприклад, хтось із депутатів Верховної Ради, які багато говорять про АТО і прийшли до парламенту, власне, на цій хвилі. Але  навряд чи це було би правильне і ефективне рішення з військової точки зору і, знову ж таки, з точки зору загальної тактики і стратегії кампанії. Є величезні закриті пласти інформації, які нам недоступні, які справді огульно коментувати не слід. Я також  хочу інших результатів на фронті і переконаний, що можна приймати більш ефективні рішення, але я розумію, що у головнокомандуючого сьогодні є така інформація, якою ми з вами не володіємо. Тому, поки що остаточних висновків, тим більше огульних  суджень я сьогодні не готовий робити.
 
Я.: Чи прийшов, на вашу думку, час для розслідування того, що насправді відбувалося у Донецькому аеропорті, Іловайському котлі,  Волновасі, Дебальцевому?
 
Юсов: Мені здається, що об’єктивне розслідування подібних трагедій і злочинів, особливо, якщо ми говоримо про події в Іловайську, можливо,  але до цього мають відбутися два фактори: це безумовне зупинення або замороження конфлікту на Сході тому, що в умовах активних військових дій, це насправді проблематично зробити, і, друге, – заміна правлячої еліти. В такому випадку, я сподіваюсь, ми можемо розраховувати на об’єктивне розслідування тих речей. Я сподіваюсь це відбудеться.  Громадськість повинна тримати подібні речі під постійним контролем і надалі. Зокрема Іловайськ не розслідувався в повній мірі ще тому, що на цьому одразу ж надзвичайно сильно почали спекулювати – і з парламентської трибуни, і позапарламентські політичні сили, – що безумовно заважало. Тобто у нас часто питання  не  лише до людей, які сидять у владних кріслах, але й до  тих, які хочуть туди також  потрапити. Ми повинні виховувати політиків – і владних, і опозиційних. І я думаю, що українське суспільство дозріло досить  для того, щоб, повторимо цей тезіс, міняти на більш відповідальних  керманичів політичну еліту як таку.
 
Я.: Чи не здається вам, що Мукачево було  грандіозною провокацією проти «Правого сектору» ?  І ніхто не знає, що там коїлося насправді… 
 
Юсов: Мені здається, що це був нарив, який вскрився. Тобто ні для кого не секрет, що і в Одеській області – ну  для Одеси  це зрозуміла ситуація, ми також транзитна і  прикордонна область, – і в Закарпатській області багато років існувала і продовжує існувати контрабанда. Продовжувала  існувати і після Євромайдану. І тому те, що раніше існувало як результат консенсусу  регіональних еліт і проходило мирно, сьогодні, враховуючи певну загальну демонополізацію влади на насильство і появи людей із зброєю в руках на території всієї країни, в тому числі і демобілізованих, і представників добровольчих підрозділів, інколи набуває  форму відкритого протистояння.  Говорячи про «Правий сектор», треба чітко розрізняти «Правий сектор» на фронті і громадські об‘єднання, які часом можуть шкодити загальному іміджу, загальній справі того ж «Правого сектору» . Я думаю, що в цій ситуації винні всі і  говорити про свідому провокацію проти добровольців напевно не доводиться. Тобто це все ж таки був, на мою думку, економічний  конфлікт, який держава не змогла вирішити законним способом, а у місцевій еліти не вистачило розуму не доводити ситуацію до силового протистояння. Переводити цей конфлікт в політичну площину мені здається принципово неправильно, тобто це можна робити після того, коли контрабанда зникне як явище і коли ми отримаємо принципово прозоре розслідування подій у Мукачевому,  і подій, що стосуються представників добровольчих батальйонів, які б не були добрі їх наміри і  мотиви, яким би  палким не було бажання побороти несправедливість  на мирній території. Брати зброю в руки неправильно, ні як приклад для інших, ні як спосіб вирішення питання. Я думаю, що у «Правого сектора» Мукачева були хороші наміри, але спосіб, в який вони діяли, став насправді трагічним для  них самих і для всієї країни.  Ще раз кажу, що українці мають вимагати розслідування тих подій і притягнення до відповідальності винних незалежно від їх політичної приналежності, чи вони влада, чи опозиція, чи вони  бідні, чи багаті – це не має ніякого значення. Поки що ми побачили рішучі дії щодо ротації оновлення регіональної еліти – призначення нового губернатора, який має репутацію жорсткої людини з жорстким характером. Але ми не бачимо результатів швидкого розслідування. Тим більше,  новина про підвищення очільника закарпатської міліції в лавах МВС,  мене персонально шокувала…
 
Я.: Давайте теперь  повернемось до нашого регіону. Як  на ваш розсуд,  зміниться після виборів  політична карта нашої області? Ситуація зміниться, чи до влади спробують прийти старі знайомі?
 
Юсов: Партії зміняться, а от люди залишаться. «Партія регіонів» розділиться, піде кількома колонами.  Ми вже сьогодні бачимо, що для Одеського регіону це буде опозиційний блок   –  партія «Доверяй делам», партія «Наш край» і партія «Відродження». Тобто це, як мінімум, чотири проекти, чотири колони, які по суті, представляють розділену «Партію регіонів». Ци люди, намагатимуться без посилання на Януковича і на свої «здобутки», а насправді – злочини  в період його правління, –  знову розповідати про соціальну справедливість, роздавати гречку, критикувати владу, звинувачувати в усіх гріхах Євромайдан. Це буде дуже обережна поведінка по відношенню до Росії і Путіна, тому що зараз за пропаганду сепаратизму можна реально сісти за грати. А емігрувати вони не хочуть. Вони переслідують переважно економічні інтереси, щоб надалі зберегти контроль над містом і регіоном і продовжувати  експлуатувати ресурси,  перерозподіляти фінансові потоки, а по суті – красти. Слід бути дуже обережними і обачними з цим. Частина регіоналів піде і вже пішла в проекти нової влади.  Вони стали палкими прихильниками  європейської  інтеграції і патріотами,  захисниками соборності України. Це логічна поведінка старої політичної еліти, яка хоче вижити, і особливо у таких ще не сформованих суспільств, як українське.  Тут карти в руки журналістам, громадським активістам, експертам і, зрештою, виборцям,  тому що саме  їм потрібно голосувати. Але закон, про який Ви запитали з самого початку, сформований таким чином, щоб мінімізувати вплив виборця у підтримці окремих, сильних, незалежних кандидатур. Треба буде підтримувати, в першу чергу партії, а і з партій вибирати ті політичні сили, в яких найменше представників колишньої влади. Тобто, якщо ми говоримо про зміни, то  має змінюватись і депутатський корпус, і напевно мери, які  яскраво підтримували попередній режим, яких  все влаштовувало при Вікторі Януковичі. Для цього треба дивитись, по яких партіях вони намагаються пролізти, ну і відповідно блокувати їх,  не підтримувати ці політичні проекти.
 
Я.: Які, здається вам, шанси демократичних сил у нашому регіоні?
 
Юсов: Якщо це буде злагоджена і спільна активна дія, то в нас справді шанси дуже високі,  бо останні парламентські вибори, які проходили за старим законом за пропорційною частиною показали, що, наприклад, 60% мешканців міста підтримують проєвропейські, демократичні, проукраїнські політичні проекти, і це дуже високій рівень довіри, дуже високий показник. Це означає, що в нас є  60% електорату в Одесі, який  готовий голосувати тверезо. Інша справа, що  їх будуть наші конкуренти  обманювати, видавати себе за такі демократів…  
 
Я.: Тепер залишилося  щонайменше – змусити цих людей як слід  проголосувати.
 
Юсов: Так, ви абсолютно праві. Тому тут величезне завдання і представників проєвропейських партій,  громадських активістів привести до виборчих дільниць в першу чергу молодь,  тому що зрозуміло, що чим одесит молодший, тим він більш прогресивний і підтримує   демократичні проекти; чим старший, тим більший вплив на нього має консервативне минуле. Бабусі прийдуть однозначно, вони завжди ходять. А я дуже прошу молодь, представників середнього віку: будь ласка, сходіть на вибори – це не важко, але від цього залежить майбутнє; те, в якому регіоні, місті і, можливо,  країні вам доведеться жити.
 
Я.: Наостанок хочу спитати: кого Ви бачите мером нашого міста? І чому?
 
Юсов: Нещодавно Едуард Гурвіц заявив про те, що він збирається балотуватись на найближчих виборах і однозначно, що я буду  голосувати за Едуарда Гурвіца. Мені здається, що тандем Саакашвілі – Гурвіц ідеальний для проведення сильних,  рішучих реформ в області і  місті.  Адже,  коли ми говоримо про Одеську область, то розуміємо, що насправді більше половини  подій і ресурсів сконцентровано саме в місті і тут не має скластися неприродна ситуація, коли областю керує прогресивний губернатор, який прагне змін, мером стає  Троянський кінь, відвертий саботажник на кшталт Геннадія Труханова,  який відверто імітує лояльність до України і перетворень Саакашвілі. Гурвіц зарекомендував себе в різні періоди як ефективний управлінець містом. Йому довіряють міжнародні партнери, інвестори, він знає де взяти необхідні нам гроші і що з ними зробити. Всі інфраструктурні проекти в місті, які ми бачили по реконструкції вулиць, по масштабному ремонту  доріг і мереж, зміни у інших найважливіших сферах міського життя, пов‘язується тільки з Едуардом Гурвіцом. Ні Костусєв, ні Труханов, ні Боделан нічого  подібного не робили.  Все, чим вони займалися,  було окозамилюванням, або приводило к таким трагічним  наслідкам, як остання реконструкція Аркадії.
 
Я.: Ну, укладка бруківки у парках…
 
Юсов: Наприклад… Це нонсенс,  копійчані для бюджету проекти і повна байдужість до сотен системних проблем великого  міста!  Додам ще одне.  Едуард Гурвіц за всі ці роки не змінював своєї політичної позиції. Від початку 90–х років, він став прихильником українського демократичного руху,  поборником незалежної держави України,  Європейського проекту, і як би важко не було,  якої б лояльності не домагалися від нього спочатку Кучма, а потім Янукович,  від своєї лінії він не відходив, за що часто і страждав. І тому сьогодні, мені здається, і Києву  для проведення реформ в Одесі,  і власне одеситам для того, щоб почувати себе в безпеці і в надійних руках, потрібен такий керівник міста, як Едуард Гурвіц.
 
Я.: Дякую Вам !